Бюлетень "Ветеринарна біотехнологія"

  • Друк

Ветеринарна біотехнологія. – 2023. – Вип. 42. – С. 118-125. https://doi.org/10.31073/vet_biotech42-13

ДУМИТРІУ А., e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Технічний університет Молдови, Кишинів, Республіка Молдова

 

АСПЕКТИ РЕЖИМУ ІННЕРВАЦІЇ НАБЛИЖУЮЧИХ АНАТОМІЧНИХ УТВОРЕНЬ ТАЗОБЕДРЕНОГО СУСТАВА У СОБАК

Вступ. Кульшовий суглоб собак має велике клінічне значення, оскільки дисплазія тазостегнового суглоба є складним ортопедичним порушенням розвитку, що характеризується слабкістю суглоба і остеоартритом, які надзвичайно часто зустрічається у собак. Структурно це типовий енартроз, синовіальний, кулястий суглоб.

Мета роботи. З’ясування морфофункціональної організації компонентів зони кульшового суглоба у собаки, зв’язкових, м’язових структур та їх нерухомих, рухомих прикріплень.

Матеріали і методи досліджень. Наукові дослідження проводилися на 5 трупах собак-напівкровок, відповідно, десяти кульшових суглобів. Тіла собак були взяті із різних ветеринарних клінік Кишинева.

Результати досліджень та їх обговорення. Після отримання трупа досліджували кульшові суглоби для визначення розбовтаності суглобів, крепітації та обсягу рухів. Шкіру та підшкірну клітковину ретельно видаляли. Були ідентифіковані всі м’язи навколо кульшового суглоба у кількості 25 та визначено джерело іннервації. Зв’язкові компоненти кульшового суглоба візуалізували і візуально досліджували щодо пошкодження суглобового хряща.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати дослідження підтверджують, що м’язи кульшового відділу згруповані шарами та систематизовані у м’язи тазу та стегна, у кількості 25 штук. Структури, прилеглі до кульшового суглоба, іннервуються наступними нервами: стегновим нервом, замикаючим нервом, краніальним сідничним нервом, каудальним сідничним нервом, каудальним шкірним нервом стегна і сідничним нервом.

Дослідження зв’язкових структур показують, що зв’язування головки стегнової кістки є не єдиною структурою, яка прикріплюється тільки до вертлужної ямки, як це прийнято вважати, але також прикріплюється до поперечної зв’язки вертлужної западини і доповнюється міцною додатковою зв’язкою, що проходить каудально, щоб прикріпитися до гребеня вертлужної западини, і простягається на краніовентральній поверхні тіла сідничної кістки.

Ключові слова: собака, тазостегновий суглоб, зв’язки, м’язи.

REFERENCES

  1. Ginja, M.M., et al. (2010). Diagnosis, genetic control and preventive management of canine hip dysplasia: a review. Vet. J., 184, 269-276. doi: 10.1016/j.tvjl.2009.04.009.
  2. Dumitriu, A., & Enciu V. (2021). Muscle groups that ensure the dynamics of the hip joint in dogs. Proceedings from The Biosafety, protection and welfare of animals: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia (27 travnia 2021 roku) – International Scientific and Practical Conference. (pp. 80-82). Kyiv: Naukovo-metodychnyi tsentr VFPO. Retrieved from https://onedrive.live.com/?authkey=%21AC8xMoMSBHjGYvo&id=5E8999F54A87BB53%212136&cid=5E8999F54A87BB53&parId=root&parQt=sharedby&o=OneUp.
  3. Dumitriu, A., & Enciu V. (2021). Screening methods of coxofemural dysplasia in dogs. Proceedings from The Rational utilization and protection of the animal world in the context of climate change: Xth International Conference of Zoologists dedicated to the 75th anniversary of the creation of the first research subdivisions and the 60th anniversary of the founding of the Institute of Zoology. (pp. 322-327). Chisinau. Retrieved from https://doi.org/10.53937/icz10.2021.53.
  4. Sisson, S., J.D., & Rossman, G. (2002). Anatomia de los animales domesticos. 5 a. Edicion, Tomo II, Mason, Barcelona, Spania.
  5. Barone, R. (1966). Anatomie compare des Mamiferes domestiques. Tome Premier Osteologie. Lyon: Ecole Nationale Veterinaire, p. 811.
  6. Coţofan, V., Palicica, R., Hriţcu, V., Ganţă, C., & Enciu, V. (1999). Anatomia animalelor domestice, Vol. I, Ed. Timișoara: Orizonturi universitare.
  7. Evans, H. E., and A. De Lahunta (2010). Guide to the Dissection of the Dog, 7th ed. Saunders Elsevier. p. 304.
  8. Deban, S.M., Schilling, N., & Carrier, D.R. (2015). Activity of extrinsic limb muscles in dogs at walk, trot and gallop. Journal of Experimental Biology, 215, 287-300. Retrieved from https://doi.org/10.1242/jeb.063230.
  9. Nomina Anatomica Veterinaria (6th ed.) (2017). Published by the Editorial Committee Hanover (Germany), Ghent (Belgium), Columbia, MO (U.S.A.), Rio de Janeiro (Brazil). Retrieved from https://www.wava-amav.org/wava-documents.html.
  10. Schachner, E.R., & Mandi J. Lopez. (2015). Diagnosis, prevention, and management of canine hip dysplasia: a review. Vet Med (Auckl), 6, 181-192. doi:  10.2147/VMRR.S53266.
  11. Salomon, F.V., et al. (2008). Anatomie fur die Tiermedizin. Stuttgart: Enke Verlag.
  12. Done, S.H., et al. (2009). The pelvis. In: Color Atlas of Veterinary Anatomy. (2nd ed.). (vol. 3). London: Mosby – Elsevier.

Повний текст статті у форматі PDF