Ветеринарна біотехнологія. – 2023. – Вип. 42. – С. 133-141. https://doi.org/10.31073/vet_biotech42-15

КИЇВСЬКА Г.В.¹, канд. вет. наук, ст. наук. сп., e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., МЕЖЕНСЬКИЙ А.О.², Dr. Vet. Sci., доцент, ст. наук. сп., e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., ЛИТВИНЕНКО О.П.¹, канд. вет. наук, ст. наук. сп., e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., СУШКО М.І.¹, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., МАНДИГРА С.С.¹, канд. вет. наук, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., ДЕДОК Л.А.¹, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., СКОРОХОД С.В.¹, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., ДАЦЕНКО Р.А.¹, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

¹Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

²Інститут ветеринарної медицини НААН

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОШИРЕННЯ ТА ВИДОВОГО СКЛАДУ КЛІЩІВ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДЕННИХ І ПІВДЕННО-СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ 

Вступ. Трансмісивні захворювання є однією з найбільших загроз для людей і тварин. Основними переносниками інфекційних захворювань є комарі, кліщі, клопи, мошки, блохи. Кліщі є другими за значущістю переносниками інфекційних захворювань після комарів, створюючи великі проблеми для здоров’я людей та тварин у всьому світі.

Україна ендемічна за багатьма природно-вогнищевими захворюваннями, більшість з яких є особливо небезпечними інфекціями, загальними для людини і тварин. Саме тому вивчення популяцій переносників цих хвороб є актуальним.

Мета роботи. Вивчити поширення та видового складу кліщів як переносників інфекційних хвороб на територіях можливого контакту кліщ-тварина, кліщ-людина у південних та південно-східних областях України.

Матеріали та методи дослідження. Збір кліщів здійснювався в рамках спільного міжнародного наукового проекту «Посилення біозахисту у боротьбі зі збудниками критичних щодо поширення в Україні хвороб тварин» між Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ, Україна) та Інститутом Фрідріха Льоффлера (Німеччина). Дослідження фінансувалося Міністерством закордонних справ Німеччини.

Кліщі були зібрані протягом 2019–2021 рр. У 2019 р. їх збирали в Одеській, Херсонській, Запорізькій та Харківській областях; у 2020 р. – в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях; у 2021 р. – в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Харківській областях. Кліщів збирали у весняний та осінній періоди на «прапор» та на тваринах.

Видова приналежність кліщів визначалася, виходячи з морфологічної будови кліщів. Морфологічну ідентифікацію кліщів проводили у лабораторних умовах. Перед дослідженням кліщів розміщували у чашці Петрі, яку опускали в охолодний елемент. Охолодний елемент поміщали у білу кювету з високими бортами. Після того як кліщі припиняли свою активність і ставали нерухомими, їх досліджували за допомогою стереоскопічного та звичайного мікроскопів.

Результати досліджень та їх обговорення. Протягом 2019–2021 рр. було зібрано 15644 кліща в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Харківській областях. Виявлено три види кліщів: Dermacentor marginatus – 7230 екз. (46,2% від усіх зібраних кліщів), Ixodes ricinus – 5317 екз. (34,0%) та Hyalomma marginatum – 3097 екз. (19,8%). Встановлено, що Dermacentor marginatus є домінантним видом серед кліщів, виявлених на Одещині (68,0% від загальної кількості кліщів, зібраних в області), в  Херсонській (50,8%), Запорізькій (41,4%) та Харківській (88,1%) областях. На Миколаївщині найбільш поширені кліщі виду Ixodes ricinus (53,2%). Поширеність кліщів Hyalomma marginatum не перевищує розповсюдженість інших видів кліщів у жодному регіоні, проте найбільша їх кількість виявлена в Миколаївській області (43,53%), а найменша – у Харківській (0,17%).

Висновки та пропозиції:

1. Результати наших досліджень дозволяють виділити видовий склад кліщів у зонах найбільш ймовірного контакту кліщів з тваринами та людьми, що важливо з погляду виникнення та поширення трансмісивних хвороб.

2. Встановлено, що Dermacentor marginatus був домінантним видом кліщів, виявлених в Одеській (68,02% від загальної кількості кліщів, зібраних в області), Херсонській (50,77%), Запорізькій (41,39%) та Харківській (88,06%) області. На Миколаївщині найбільш поширені кліщі виду Ixodes ricinus (53,20%). Поширеність кліщів Hyalomma marginatum не перевищувала поширеність інших видів кліщів у жодному регіоні, проте найбільша їх кількість виявлена в Миколаївській області (43,53%), а найменша – у Харківській (0,17%).

3. Надалі необхідно провести дослідження кліщів для виявлення геномів збудників інфекційних захворювань, які можуть передаватися цими видами кліщів, з метою визначення ступеня інвазивності кліщів та їхньої ролі у поширенні хвороб.

Ключові слова: переносники, кліщі, Hyalomma marginatum, Ixodes ricinus та Dermacentor marginatus, поширення, інфекційні хвороби.

REFERENCES

1. Genetics and Evolution of Infectious Disease. (2017). Edited by Michel Tibayrenc, Elsevier inc., 2^nd ed., 341-382.
2. Hunter’s Tropical Medicine and Emerging Infectious Diseases. (2020). Elsevier inc., 10^th ed., 1070-1073.
3. Early Warning for Infectious Disease Outbreak: Theory and Practice. (2017). Elsevier inc., 23-33.
4. Brites-Neto, J., Duarte, K.M.R. & Martins, T.F. (2015) Tick-borne infections in human and animal population worldwide. Vet. World, 8 (3), 301-315. DOI: 10.14202/vetworld.2015.301-315.
5. Toledo, A., Olmeda, A.S., Escudero, R., Jado, I., Valcarcel, F., Casado-Nistal, M.A., Rodríguez-Vargas, M., Gil, H. & Anda P. (2009). Tick-borne zoonotic bacteria in ticks collected from central Spain. Am J Trop Med Hyg, 81(1), 67-74.
6. Eskezia, B. & Desta, A. (2016). Review on the impact of ticks on livestock health and productivity. Journal of Biology, Agriculture and Health care, 6 (22), 1-7.
7. Taylor, M., Coop, R. & Wall, R. (2016). Veterinary entomology. In: M. Taylor, R. Coop, R. Wall editors. Veterinary Parasitology, 4th edition, UK: Wiley-Blackwell, 161-258.
8. Jongejan, F. & Uilenberg, G. (2004). The global importance of ticks. Parasitology, 129 (S1), 3-14.
9. Barandika, J.F., Hurtado, A., Garcia-Sanmartin, J., Juste, R.A., Anda, P. & Garcia-Perez, A.L. (2008). Prevalence of tick-borne zoonotic bacteria in questing adult ticks from northern Spain. Vector Borne Zoonotic Dis., 8 (6), 829-835.
10. Fritz, C.L. (2009). Emerging tick-borne diseases. Vet Clin North Am Small Anim Pract, 39(2), 265-278.
11. Liyanaarachchi, D.R., Rajakaruna, R.S., Dikkumbura, A.W. & Rajapakse, R.P. (2015). Ticks infesting wild and domestic animals and humans of SriLanka with new host records. Acta Trop, 142, 64-70.
12. Baneth, G. (2014). Tick-borne infections of animals and humans: a common ground. Int J Parasitol, 44(9), 591-600.
13. Mansfield, K.L., Johnson, N., Phipps, L.P., Stephenson, J.R., Fooks, A.R. & Solomon, T. (2009). Tick-borne encephalitis virus - a review of an emerging zoonosis. J Gen Virol, 90 (Pt 8), 1781-1794.
14. Ndip, R.N., Ndive, V.E., Awuh, J.A., Walker, D.H. & McBride, J.W. (2007). Ehrlichia species in Rhipicephalus sanguineus ticks in Cameroon. Vector Borne Zoonotic Dis, 7(2), 221-227.
15. Reis, C., Cote, M., Paul, R.E. & Bonnet, S. (2011). Questing ticks in suburban forest are infected by at least six tick-borne pathogens. Vector Borne Zoonotic Dis, 11(7), 907-916.
16. Lommano, E., Bertaiola, L., Dupasquier, C. & Gern, L. (2012). Infections and coinfections of questing Ixodes ricinus ticks by emerging zoonotic pathogens in Western Switzerland. Appl Environ Microbiol, 78(13), 4606-4612.
17. Vynohrad, N.O., Kozak, L.P., & Burkalo, T.V. (2007). Kliniko-patohenetychni osoblyvosti hemorahichnoi hariachky z nyrkovym syndromom [Clinical and pathogenetic features of hemorrhagic fever with renal syndrome]. Infektsiyni hvoroby – Infectious diseases, 1, 5-9 [in Ukrainian].
18. Akimov, I.A., Nebogatkin, I.V. (2011). Distribution of Ticks from of the Genus Dermacentor (Acari, Ixodidae) in Ukraine. Vestnik zoologii – Bulletin of Zoology, 45(1), 35-40 [in Ukrainian].
19. Levytska, V.A., & Mushynskyi, A.B. (2020). Vydovyy sklad iksodovykh klishchiv u Zakhidnomu rehioni Ukrayiny [Ixodid ticks in the Western Ukraine]. Naukovyy visnyk LNUVMB imeni S.Z. Gzhyts’koho. Seriya: Veterynarni nauky – Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary sciences, 22(97), 187-193 [in Ukrainian].
20. Rogovskyy, A.S., Nebogatkin, I.V., & Scoles, G.A. (2017). Ixodid ticks in the megapolis of Kyiv, Ukraine. Ticks and Tick-borne Diseases, 8 (1), 99-102.

Повний текст статті  у форматі PDF