Етика

Етика публікації Бюлетеню «Ветеринарна біотехнологія»

Редакційна колегія бюлетеню «Ветеринарна біотехнологія», видавцями якого є Інститут ветеринарної медицини НААН та Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, підтримують високий рівень вимог при доборі та прийманні статей, що подаються до редакції видання.
У своїй діяльності редакційна колегія бюлетеню «Ветеринарна біотехнологія» керується рекомендаціями Комітету з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), Етичним кодексом вченого України, а також досвідом роботи закордонних та українських професійних співтовариств, наукових організацій і редакцій видань. Метою рецензування наукового журналу є підтримка найвищих етичних стандартів наукових досліджень, відповідно до яких початку роботи рецензента має передувати усвідомлення ним вимог до етики у наукових публікаціях.
Важливим є узгодження норм етичної поведінки для всіх учасників процесу публікації: автора(-ів), редактора журналу, рецензентів, видавця і читача.

I. Етичні зобов’язання рецензентів

Процес рецензування поданих статей дозволяє підвищити якість друкованих матеріалів, подолати упередженість і несправедливість у разі відхилення чи прийнятті статей. До головних етичних норм, якими повинні керуватися суб’єкти процесу рецензування, віднесено наступне:

Зміст рукопису є конфіденційним. Рецензенту забороняється розкривати інформацію зі статті чи обговорювати ще не оприлюднені висновки та рекомендації автора з іншими колегами (винятком є випадок, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації, для чого потрібен дозвіл редакційної колегії);
Рецензенту забороняється будь-яке використання отриманих аргументів й висновків автора без дозволу останнього з метою забезпечення права кожного автора на інтелектуальну власність;
Рецензент має об’єктивно оцінювати якість поданої статті та визначати рівень її відповідності науковим, літературним та етичним стандартам;
У разі наявності конфлікту інтересів результатів дослідження з особистими розробками рецензента або у разі наявності таких професійних чи особистісних зв’язків рецензента з автором, які можуть вплинути на судження рецензента, він має повернути статтю, вказавши на конфлікт інтересів;
Якщо рецензент не впевнений у тому, що його кваліфікація відповідає рівню та напряму дослідження, представленого у статті, він зобов’язаний відмовитися від рецензування;
За підозри у плагіаті від рецензента вимагається адекватне та аргументоване обґрунтування власних зауважень. Будь-яке твердження про наявність плагіату або необ’єктивного цитування має супроводжуватися відповідним посиланням;
У випадку, коли рецензент має сумніви щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних, він зобов’язується звернутися до редакційної колегії з вимогою до колективного розгляду авторської статті;
Оскільки рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що працюють у галузі рецензованої статті, зауваження щодо недостатнього цитуванню власних досліджень рецензента ідентифікуються як упереджені;
Робота у науковому виданні вимагає від рецензента високої власної дисципліни, що полягає у своєчасності надання рецензії на статтю та у поважному відношенні до авторів статті.

II. Етичні зобов’язання редакційної колегії

Редакційна колегія бюлетеню «Ветеринарна біотехнологія» несе відповідальність за рішення, які статті повинні бути опубліковані у виданні. Надіслані рукописи повинні перевірятись на актуальність теми та її значення для дослідників і читачів. Головний редактор може керуватися політикою редакційної колегії журналу, також його рішення має ґрунтуватися на положеннях закону, що забороняє порушення авторських прав і плагіат. Головний редактор може радитися з іншими членами редакційної колегії для прийняття рішення.
Головний редактор і всі члени редколегії не мають права розкривати інформацію щодо наданих робіт нікому, крім відповідного автора, рецензента, інших редакційних консультантів і, за необхідності, видавця.
Неопубліковані матеріали, використані у наданому рукопису, не повинні використовуватися у власних дослідженнях представників редакційної колегії без письмової згоди автора. Закрита інформація або ідеї, отримані під час рецензування, повинні залишатися конфіденційними і не використовуватися для особистої вигоди.
Представники редакційної колегії мають заявити про наявний конфлікт інтересів у результаті конкурентних відносин, співробітництва чи інших відносин, пов’язаних із наданими рукописами, та відмовитись від розгляду рукопису.
У разі подання етичної скарги щодо наданого рукопису або опублікованої статті, головний редактор та редакційна колегія повинні вживати відповідні об’єктивні заходи. Такі заходи зазвичай включають в себе контакт з автором рукопису або статті та належний розгляд відповідної скарги або претензії, проте також може знадобитися звернення до відповідних установ та дослідницьких організацій. Якщо скарга підтримується, слід опублікувати відповідні виправлення, спростування або вибачення. Кожне повідомлення про факт неетичної поведінки слід розглядати, навіть якщо воно надійшло через роки після опублікування.

III. Етичні зобов’язання авторів

Автори повинні надати матеріал рукописів, сформований чітко та однозначно, об’єктивно доповівши його значущість за результатами оригінальних досліджень. Стаття повинна містити достатню кількість інформації і посилання на першоджерела. Шахрайські або завідомо неточні заяви прирівнюються до неетичної поведінки і є неприйнятними. Огляд статей і спеціальні публікації також повинні бути точними і об’єктивними.
У разі використання автором у своїй роботі висловів інших людей, вони повинні бути належним чином оформлені у вигляді цитат. Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
Експериментальне або теоретичне дослідження може бути основою для критики робіт інших дослідників, і, у відповідних випадках, статті можуть містити подібну критику. Але при цьому слід уникати персональної критики осіб, а не викладених ними основних тез або висновків, персональна критика не може вважатися ознакою науковості публікації.
Автор не повинен публікувати статтю, яка містить опис досліду, що відображений у попередній публікації, або друкувати її у більш ніж одному журналі. Подання ж статті до більш, ніж одного журналу одночасно розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі й саме ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаній кількома авторами, той з авторів, хто представляє до редколегії контактні відомості, документи і листується з редколегією, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
Автор повинен повідомити редколегію про будь-який потенційний конфлікт інтересів і гарантувати відсутність контрактних стосунків або меркантильних міркувань, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься у представленому рукописі.
Якщо автор виявляє суттєву помилку або неточність у своїй опублікованій роботі, він зобов’язаний негайно повідомити про це редактора або видавця збірника та надати їм допомогу в усуненні або виправленні помилки. Якщо редактор дізнається від третьої особи, що надана робота містить суттєві помилки, автор зобов’язаний негайно прибрати або виправити їх, або надати редакції докази про правильність вихідної статті.
Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їхні думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису.